Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить...

                                                      

Хіба я винен, що болить

Мені та рана до нестями,

І що на серці чорні плями

Лягають вибухом щомить?

І уявити не могли

(Та й хто б казав),

Що так розквітне

Ота весна – свинцевим квітнем

Серед литавр і похвали.

26 квітня 1986 року...

В історії нашого народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська трагедія. Пройшло тридцять п'ять років з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І вже 35 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає – не на добро це, не на життя. Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі плоди.

Ця дата назавжди залишиться в пам'яті людства.

Книжкова-виставка на абонементі для учнів 5-9 класів

Просимо в цей день вшанувати пам'ять всіх загиблих внаслідок аварії на ЧАЕС.